<< Главная страница

Сон



Категории Володимир Самiйленко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1893р.

Оригинал Я бачив сон, немов зiбрались ми гуртом, Щоб справити велике свято; Багато нас самих сидiло за столом, I ще прийшло гостей багато. I гостi тi були неначе й не чужi, Але було й одмiну знати, Як кинулись вони прожогом до ïжi, Забувши нас i привiтати. I бенкет розпочавсь; як хижi тi вовки, Глитали гостi нашу страву, А ми сховалися в далекiï кутки I вiдтiль ïм спiвали славу. I як хто з них шпурне обгризений шматок, Ми кидались, як тi собаки, Ловили, хто пiйма, й, вернувшися в куток, Слiзьми вмивалися з подяки. А гостi жерли все; роздулися, як пiч, I, страшно вирячивши очi, Нас лаять почали, ми ж слухали ту рiч, Як слухають слова пророчi. I кажуть гостi нам: Ми бити вас прийшли, Чи хочете — ми вас скараєм? А ми вклонилися i смирно вiдрекли: Вiд вас батiг нам буде раєм. I гостi крикнули: Давайте ж нам батiг, Бо в нас немає чим вас бити. I миттю кожен з нас по батога побiг, Щоб волю тих гостей чинити. I пуги принесли, i полягли самi, Немов на тирлi тiï вiвцi. Та й кару прийняли, а як устали ми, Було червоно на долiвцi. Вони ж гукнули знов: Скажiть ви нам тепер, Чи нас ви любите як Бога? Чи не ховаєте в душi яких химер Та проти нас замiру злого? I знов ми вiдрекли: Ми любим тiльки вас! Нема в нас iншоï святинi. Так доведiть же нам, як любите ви нас, I покажiть на власнiй спинi! Тодi на честь гостям звiрями стали ми Й змiшалися в безладнiй сiчi: Ми бились, рiзались, топтались чобiтьми, I брату брат плював у вiчi, А iнший сам собi давав ляща в лице I смикав голову чубату, А гостi тiшились та, дивлячись на це, Аж реготали на всю хату. I снилося менi: ми Матiр волiкли, Хто за косу, а хто за ноги, Зривали одiж ïй, i били, i товкли, Аж костi хрускали в небоги. I стався дикий крик, пекельний, навiсний... Враз бризнули струмки кривавi... Тут кинувсь я вiд сну, але той сон страшний Мене не кидає й на явi.
Сон


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация